Велосипедне коло спадщиною низинного краю Реткьоз

Цей тур проведе нас по загубленому водному світу та Ніршезькому краю в оточенні захоплюючих пам’яток культурної спадщини та видовищ.

Учасники велосипедного туру можуть пізнати спогади про минулі епохи та втрачений краєвид. Метою велотуру є пізнання західної частини регіону Верхньої Тиси, низинного регіону на північ від Ніредьгази та Ніршезького краю, який водночас є як географічним, так і етнографічним регіоном. Реткьоз було водним царством аж до 19 століття. В давнину цей край був оповитий тисячами водних жил ріки Тиса, які формували ландшафт у болотистий, трясовинний регіон, диктуючи ритм повсякденного життя проживаючим там людям. Землеробством можна було займатися лише на пагорбах, що піднімалися над лугами, а рибальство відігравало особливу роль. Після відведення вод колишні болотні села перетворились у сільськогосподарські поселення, а давній спосіб життя, характерний для ландшафту, припинив своє існування. Колишній луговий край «Реткьоз» на сьогодні майже не відрізняється від Ніршезького.
92-кілометрове велосипедне коло спадщиною низинного краю Реткьоз проходить вздовж зниклого водного світу та Ніршезького краю, майже до кінця по велосипедній доріжці, торкаючись таких поселень, як Нодьгалас, Ібрань, Пасаб, Тисаберцел, Ґавовенчелло, Балша, Сабольч, Тімар, Ракамаз, Токай та Ніртелек. З уникненням Токаю відстань туру можна зменшити на 11 кілометрів.

Нодьгалас – Дворянський маєток Чуга-Каллої

Будівля панського обійстя була збудована наприкінці 18 століття Тамашем Чугаю Ердегфальві. Спочатку це була проста прямокутна будівля з двома крилами, яку перебудували близько 1830 року у стилі класицизму на взірець аристократичних палаців. У 1860-х роках через чоловіка Вільми Чуги Ердегфальві він перейшов у власність родини Каллої, яка володіла замком до 1910 року. На жаль, від оригінального умеблювання палацу майже нічого не залишилося, але у другій половині 1990-х років будівлю було реконструйовано та переобладнано для культурних потреб.

Ібрань – Реформатська церква

Реформатська церква, яка височить на найвищій точці міста, була побудована в 14 столітті і перебудована в готичному стилі близько 1517 року. Поруч з церквою, збудованою без вежі, віками стояла дерев’яна дзвіниця. Наявна триповерхова вежа заввишки 37 метрів була побудована між 1843 і 1847 роками. Серед елементів пізньої готики примітні контрфорси, портал і вікна на південному фасаді нави.

Пасаб – Ткацький будинок

У селі Пасаб є можливість познайомитись з одним із найкрасивіших скарбів народного мистецтва області Сабольч-Сатмар-Берег – пасабським ткацтвом. Вироби ткацького дому, який відродив і оживив старі народні ткацькі візерунки, були представлені публіці на виставці в Будапешті в 1940 році, але найбільшого успіху вони досягли на Всесвітній виставці 1957 року. У Ткацькому будинку зберігаються ткацькі верстати, оригінальні пасабські домоткані сукна та цінні етнографічні експонати.

Тисаберцел – Насосна станція

Найстаріша парова насосна станція області Сабольч-Сатмар-Берег знаходиться в Тисаберцел. Реткьоз — це низинна, заболочена територія, тому вимушене співіснування з водою означало щоденну боротьбу за існування та прожиток. Для регулювання Тиси до зведення насосної станції були побудовані шлюзи, але повінь їх регулярно зносила. Будівництво парової насосної станції розпочалося у 1895 році і було завершено у 1903 році. Мета полягала в тому, щоб воду, що тече по головному каналу, можна було доставити у Тису без відкриття шлюзу в Берцелі. Водокачка безперервно працювала аж до 1968 року, востаннє вона була запущена у 1970 році. У 1983 році насосну станцію оголосили пам’яткою архітектури.

Ґававенчелло – палац Дешшевфі

Замок Дешшевфі, побудований у другій половині 18 століття на вулиці Толді, буд. 26, є одним із найкращих пам’яток у стилі бароко в області Сабольч-Сатмар-Берег. Первинно зведена частина будівлі – замок у стилі пізнього бароко другої половини 18 століття, до якого на початку 19 століття було добудовано ще одну будівлю в стилі неокласики. Дві будівлі були поєднані, добудовані та розширені у стилі необароко за ідеями Міклоша Дешшевфі. Роками тому місцева влада продала будівлю, а новий власник в одному крилі палацу відкрив дискотеку, але на сьогодні від гульбища залишилися лише сліди руїн. Наразі будівля палацу не використовується, але навіть у напівзруйнованому стані вона свідчить про свою колишню красу.

Сабольч – Городище

Городище у селі Сабольч – розташоване у центрі поселення найбільше городище у Центральній Європі, яке залишилося неушкодженим. У свій час уздовж його східного боку проходив рів шириною 7 і глибиною 3 метри, який, по суті, перетворював городище на відокремлений каналом штучний острів, до якого можна було потрапити тільки через розвідний міст. Городище – це заросла травою земельна територія трикутної форми завдовжки 280 м і шириною 140 м загальною площею 33 0000 квадратних метрів з воротами з трьох сторін.

Сабольч – Реформатська церква

Про середньовічне значення поселення Сабольч свідчить той факт, що в 1092 році тут відбувся синод під керівництвом короля Святого Ласло. На Сабольчському церковному синоді та законодавчих зборах під головуванням короля було оголошено І Кодекс, який посилив владу церкви. Побудова церкви датується 11 століттям, цим реформатська церква в Сабольчі є однією із найдавніших церков у регіоні. У середньовіччі святилище було прикрашене фресками, які, ймовірно, зникли за часи реформації. На сьогодні збереглося лише кілька невпізнанних фрагментів фресок із зображенням апостолів чи святих. У 1970-х роках почалися комплексні археологічні дослідження та реставрація церкви з метою відновлення середньовічної просторової структури. Завдяки реставраційним роботам зараз це одна з найкрасивіших і найбільш ранніх середньовічних пам’яток у регіоні.

Ракамаз – пам’ятник Турулу

У період з 1955 по 1974 рік в Ракамазі було розкопано низку знахідок, які свідчать про те, що ця земля колись служила місцем поховання високопоставленої особи, яка належала до князівського роду. У середині 1950-х років було виявлено одну із найкрасивіших і найвідоміших знахідок часів періоду здобуття батьківщини. На грудях жіночого скелета лежали два срібні диски розміром з долоню. Усередині країв пари дисків зображений хижий птах (орел) з розпростертими крилами та переплетеними рослинними мотивами, який тримає в кігтях двох менших птахів, а в дзьобі – листяну гілку. Найвірогідніша гіпотеза полягає в тому, що ракамазький орел є зображенням птаха-турула, якого вважають прабатьком народу Арпада. Також вважалося, що орел сидить на верхівці дерева життя і приносить звідти на землю душі новонароджених.

Ніртелек – Військовий меморіальний парк

Ніртелек став всенародно відомим завдяки битві за Кірайтелек. У жовтні 1944 року тут були відтиснуті радянські війська, запобігаючи цим оточенню понад 100 000 угорських та німецьких солдатів, чим значно сприяли тимчасовому відвоюванню Ніредьгази. Про це нагадує вражаючий парк у місті Ніртелек, де можемо бачити імена героїв, загиблих у битві під Кірайтелек, а також історію та наглядну карту битви. Виставлені в парку дві ракети – зенітна ракета “Вега-М” та “Круг” (2К11).